Суддя по родинній лінії: як система Щасних цементує корупцію в українських судах
За матеріалами видання Інтернет-видання CHE.CN.UA “Інформаційний портал Чернiгiвщини”
Випадкових людей у цій системі не буває. Історія судді Тетяни Щасної — це не просто кар’єра в мантії. Це — черговий пазл у великій картині корумпованої, закритої і непідконтрольної українському суспільству судової системи.
⚖️ Судова спадковість як основа «стабільності» системи
Свою кар’єру в суді Тетяна Василівна розпочала у 1996 році — з посади судді Дарницького райсуду Києва. Через п’ять років отримала безстрокове призначення. Але починалося все у провінції — в Чернігівській області, де Щасна (тоді ще Хоменко) була секретарем у суді, де працювала її мати — суддя Агафія Хоменко. Уже цей факт демонструє традиційну для української Феміди «династичність», коли мантії не здобувають за фаховість, а успадковують у спадок.
Цікаво, що Агафія Хоменко не лише пішла в адвокатуру після суддівської кар’єри, а й стала співвласницею підприємства ТОВ «Украгрохімтехпром», яке вже понад 20 років працює на Чернігівщині. Формально — сільське господарство. Неформально — інструмент для приховування або легалізації доходів?
💼 Суддя зі скаргами та скандалами
Зовсім не дивно, що суддя Тетяна Щасна неодноразово ставала фігуранткою дисциплінарних проваджень. Вже у 2012 році Уповноважений Верховної Ради з прав людини звернувся зі скаргою на її дії. У 2015 та 2017 роках на неї надходять чергові скарги. А у 2019 році — гучний скандал із незадекларованим майном.
Але система не карає своїх. Жодних реальних наслідків — попри численні порушення. Це типовий приклад інституційного кругової поруки, де суддів не карають, а лише перекидають із кабінету в кабінет.
🏘️ Квартири, маєтки, земля — але без змін у декларації
В деклараціях судді Щасної зазначено, що в її власності — дві квартири в Києві, придбані майже одночасно наприкінці 2011 року. Загальна задекларована вартість — близько 1,2 млн грн. Її чоловік, Едуард Щасний, із 2006 року є власником будинку площею 350 кв. м під Києвом — у селі Петропавлівське. Крім того, родина володіє землею в селі Євминка на Чернігівщині.
Усе це — на фоні зарплати судді, яка офіційно не дозволяє такої нерухомості. Але держава — знову ж таки — заплющує очі. Особливо тепер, коли доступ до майнових декларацій перекрито «з міркувань безпеки» через війну.
🧬 Прокурорсько-суддівський клан: Щасні–Руденки
У схемі сімейної недоторканності Тетяни Щасної ключову роль відіграють її родичі:
Дочка — Аліна Руденко, колишня прокурорка Дніпровської прокуратури м. Києва.
Зять — Олександр Руденко, також прокурор, фігурант розслідування ДБР щодо розгону Євромайдану. Йому оголошували підозру, але це не завадило йому піднятись кар’єрними сходами — спочатку в ГПУ, а згодом — в адвокатуру.
Чоловік — Едуард Щасний, колишній працівник Рахункової палати України, де займався перевірками оборонного бюджету (!). До того ж — помічник нардепа-комуніста IV скликання Володимира Матвєєва.
Навіть дочка Щасної, Олена, була помічницею іншої депутатки-комуністки. Очевидно, що суддівська мантія в цій родині — не місія, а інструмент впливу та захисту від відповідальності.
⚰️ Похована справа проти нардепа Приходька
Одним із найбільш показових моментів у кар’єрі Тетяни Щасної є те, що вона, за інформацією з відкритих джерел, поховала кримінальну справу проти народного депутата Бориса Приходька — ексзаступника голови НБУ, фігуранта гучних корупційних розслідувань.
Його виборчий округ — саме та Чернігівщина, де родина Щасних має земельні ділянки. Співпадіння? Навряд чи.
🧱 Символ корупційної недоторканності?
Тетяна Щасна — не виняток. Вона — втілення системної хвороби українського правосуддя. Це суддя, яка не боїться ні скандалів, ні підозр, бо знає, що за нею стоїть клан, вплив, зв’язки і мовчання колег. Її історія — ще один доказ того, що без демонтажу старої судової номенклатури, без відкритості декларацій, без публічного аудиту рішень — реформа Феміди залишиться мертвонародженим проєктом.