72 мільйони мовчання: як голова АМКУ Кириленко приховав елітну нерухомість і люкс-авто
- Завершено слідство щодо голови Антимонопольного комітету України Кириленка та його дружини Алли.
- Посадовець не задекларував 20 об’єктів нерухомості й автомобіль BMW X3, придбаних з невідомих джерел.
- Аллу Кириленко підозрюють у пособництві в незаконному збагаченні на понад 72 млн грн.
- Вся схема почала розкриватись після журналістського розслідування «Радіо Свобода».
- 7 липня обвинувальний акт передано до Вищого антикорупційного суду (ВАКС).
1. Суть справи
Голова АМКУ не задекларував 20 об’єктів нерухомості та елітний позашляховик, чим порушив законодавство про фінансовий контроль держслужбовців. Ці активи не мають пояснень у джерелах доходів.
«Різниця між вартістю задекларованого та фактичного майна становить понад 72 млн грн», — встановлено слідством.
2. Нерухомість і розкіш за кадром
У період 2020–2023 років Кириленко оформив на родичів дружини:
7 квартир у Києві та Ужгороді,
1 будинок під Києвом (220+ м²),
2 гаражі, 6 паркомісць,
3 нежитлові приміщення (190+ м²),
автомобіль BMW X3.
Все це було приховано від декларування упродовж кількох років.
3. Роль дружини
Слідство встановило, що дружина посадовця — Алла Кириленко — відігравала активну роль у легалізації незаконного збагачення, надаючи допомогу в маскуванні активів через родичів.
«Алла Кириленко підозрюється у пособництві в незаконному збагаченні за ч. 5 ст. 27, ст. 368-5 ККУ», — заявили в НАБУ.
4. Журналісти як каталізатор
Кримінальне провадження було відкрите після виходу розслідування «Схем» (Радіо Свобода), що пролило світло на майнову розкіш голови антикорупційного органу.
«Це приклад, коли антикорупційні механізми запускаються завдяки роботі журналістів», — зазначають правозахисники.
5. Подальші дії
7 липня обвинувальний акт передано до Вищого антикорупційного суду. Тепер остаточне слово за Фемідою.
Висновок:
Скандал навколо Кириленка — ще одне підтвердження глибокої кризи довіри до антикорупційних інституцій. Коли очільник АМКУ, покликаний стояти на сторожі економічної справедливості, сам опиняється в епіцентрі багатомільйонного збагачення — це сигнал для всієї системи. Суд у справі має стати не просто вердиктом у конкретній справі, а й маркером того, чи здатна антикорупційна система очищати сама себе.